Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 922/5561/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. у справі господарського суду№922/5561/15 Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс"дорегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій областітретя особа Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українипро за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - зобов'язання вчинити певні дії Ніколенко В.В. дов. №70 від 02.02.2016 Чупахіна В.О. дов. № 234 від 11.04.2016 Степаненко В.В. дов.№34 від 29.12.2015 Старушкевич У.М. дов. №120/2015 від 07.12.2015 У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Фролової Г.М. розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 08.04.2016р. №08.03-04/887 було призначено автоматичну зміну складу колегії судів у справі №922/5561/15, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.04.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б. (доповідач), судді Данилова М.В., Яценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в якій просив суд: зобов'язати відповідача виконати умови п. 6.4. договору оренди №764 від 24 квітня 2001 року шляхом надання дозволу позивачу на списання орендованого майна згідно з протоколом про проведення обстеження у зв'язку зі списанням основних засобів станом на 30 квітня 2015 року у кількості 261 одиниця залишковою вартістю 29599,61грн., згідно з порядком списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року №1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності", з посиланням на те, що під час проведення інвентаризації ТОВ "Димитровватажтранс" комісією було винесено пропозицію списати орендоване майно, яке є у складі цілісного майнового комплексу, та яке морально та фізично зношене, відновленню не підлягає у зв'язку з фактичним руйнування та непридатне для подальшого використання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2015 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю, зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області виконати умови п. 6.4. Договору оренди №764 від 24 квітня 2001 року, шляхом надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" на списання орендованого майна згідно з протоколом про проведення обстеження у зв'язку зі списанням основних засобів станом на 30.04.2015 у кількості 261 одиниця залишковою вартістю 29599,61 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю"Димитроввантажтранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 11, 202, 509, 529 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, , ст. ст. 1, 4, 10, 19, 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зокрема, ТОВ "Димитроввантажтранс" в касаційній скарзі зазначає, що не надання дозволу на списання та нарахування орендної плати на майно, яке не може використовуватися за призначенням, є обставиною, яка суттєво погіршує матеріальне становище позивача.

Заслухавши присутніх представників сторін та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.04.2001 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" (Орендар) був укладений Договір оренди №764 (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс промислового залізничного транспорту, що знаходиться на балансі ДВАТ "Димитроввуглевантажтранс" (Підприємство), склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №1, 2, 3 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом Підприємства, складеним станом на 31.03.2001р., залишкова вартість якого становить 8772331,00 грн.

Договором №2 про внесення змін до договору оренди №764 від 24.04.2001, укладеного з ТОВ "Димитроввантажтранс" на державне майно - цілісний майновий комплекс промислового залізничного транспорту, що знаходиться на балансі ДВАТ "Димитроввуглевантажтранс" сторонами викладено п. 10.1. Договору оренди в такій редакції: цей договір діє з 24 квітня 2001 року до 24 квітня 2016 року.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - цілісний майновий комплекс промислового залізничного транспорту, що знаходиться на балансі ДВАТ "Димитроввуглевантажтранс", що підтверджується актом прийому-передачі від 24 квітня 2001 року.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що Орендар має право у встановленому порядку з дозволу Орендодавця списувати орендоване майно підприємства.

Як встановлено судами, позивачем проведено інвентаризацію станом на 30.04.2015р., під час якої відповідними комісіями внесена пропозиція списати частину орендованого майна, яке є у складі цілісного майнового комплексу, та яке морально та фізично зношене, відновленню не підлягає у зв'язку з фактичним руйнуванням та непридатне для подальшого використання, про що складений акт інвентаризації об'єктів державної власності, що пропонуються до списання станом на 30 квітня 2015 року.

Користуючись правом, визначеним пунктом 6.4 договору, орендар листом від 27 травня 2015 року за №343 звернувся до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області щодо надання згоди на списання орендованого майна, яке є у складі цілісного майнового комплексу ДВАТ "Димитроввуглевантажтранс" у кількості 261 одиниця первісною вартістю 506605,99грн. та залишковою вартістю 29599,61 грн.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України листом від 25 червня 2015 року №2/12-2140 повідомило, що не може розглянути це питання, оскільки Порядок списання об'єктів державної власності не передбачає списання державного майна, переданого в оренду.

Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області листом від 11.06.2015 №11-06-02-02647 відмовило позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що дія Порядку списання об'єктів державної власності не поширюється на списання об'єктів державної власності, що входять до складу орендованих цілісних майнових комплексів.

Позивач, вважаючи що відсутність законодавчо закріпленого механізму надання дозволу та списання державного майна не є підставою для відмови у наданні дозволу та зазначаючи про його необхідність для підтримки орендованого майна у належному стані, звернувся до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що невиконання відповідачем пункту 6.4 укладеного між сторонами договору оренди порушує право позивача на можливість провести списання фізично та морально застарілих основних засобів, які не придатні для користування та не підлягають відновному ремонту. А тому зазначив, що відсутність нормативно встановленого порядку надання дозволу на списання основних засобів не є підставою для відмови у наданні такого дозволу, оскільки відповідач мав надати дозвіл на списання орендованого майна у довільній формі.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд рішення у справі скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що обов'язок орендодавця відносно надання дозволу на списання державного майна не передбачений положеннями чинного законодавства, а п.6.4 Договору передбачає лише право у встановленому порядку з дозволу орендодавця списувати орендоване майно. Тому списання орендованого державного майно повинно проводитись в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Отже, у зв'язку з відсутністю Порядку списання об'єктів державної власності, які знаходяться у складі орендованого цілісного майнового комплексу, неправильне визначення суб'єкта управління орендованим державним цілісним майновим комплексом і стало підставою для відмови у позовних вимогах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", до об'єктів управління державної власності відноситься державне майно, передане в оренду.

Згідно ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктом управління об'єктами державної власності є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,Фонд державного майна України.

Порядок забезпечення підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ст. 4 цього Закону цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автоматичними інженерними спорудами комунікаціями, системою енергопостачання тощо.

Кабінет Міністрів України, здійснюючи управління об'єктами державної власності, як суб'єкт управління відповідно до підпункту "и" пункту 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", визначає порядок відчуження та списання цих об'єктів.

Механізм списання об'єктів державної власності, якими є об'єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами, врегульовано Порядком списання об'єктів державної власності затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314, що прийнятий відповідно до ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

У п. 2 цього Порядку зазначено, що його дія поширюється на наступне майно: по-перше, майно, яке передане казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об'єднанням), установам та організаціям, по-друге, майно, яке закріплене за підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук, по-третє, майно, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що його дія не поширюється на майно, порядок списання якого визначається окремими законами (об'єкти житлового фонду, військове майно, державний матеріальний резерв, об'єкти цивільної оборони, цілісні майнові комплекси підприємств тощо).

Отже, державне майно, яке входить до складу орендованого цілісного майнового комплексу, надати дозвіл на списання якого просить позивач, перебуває на балансі позивача як орендоване, а не як майно, яке при приватизації не увійшло до його статутного капіталу, тобто на нього не розповсюджується дія Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007р. №1314.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому, за приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України позивач має довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог за допомогою належних і допустимих доказів.

Пункт 6.4 Договору оренди цілісного майнового комплексу, на який посилається ТОВ "Димитроввантажтранс", передбачає право орендаря у визначеному законодавством порядку з дозволу орендодавця списувати орендоване майно Підприємства, однак, не зобов'язує орендодавця надавати такий дозвіл.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі №922/5561/15 Господарського суду Харківської області залишити без мін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

О. Яценко